Один із найпопулярніших народних засобів від кашлю — тепле чи гаряче молоко з медом чи содою, так вважає і цей інформаційний портал. Багатьом із нас у дитинстві доводилось це пити. Проте деякі медики переконані, що молоко при респіраторних захворюваннях не показано, бо сприяє виділенню мокротиння та слизу. Цю думку фахівець із дитячої респіраторної медицини Королівського госпіталю в Бромптоні (Великобританія) Ян Балфур-Лін вважає міфом, тобто широко поширеним, але помилковим переконанням, і закликає з ним боротися. Багато людей переконані, що при будь-якому респіраторному захворюванні слід уникати молока, тому що від нього утворюється слиз у носі та мокротиння у легенях. Особливо слід берегти від молока пацієнтів з муковісцидозом та первинною циліарною дискінезією – хворобами, пов’язаними з надлишковим виділенням слизу в дихальних органах, а також дітей з дитячим хрипом або астмою. Але часто досить буває і звичайної застуди, щоб дитину позбавили молока.
Це переконання виникло дуже давно. Воно сходить до середньовічного медика Мойсея Маймоніда (1138 – 1204). Для султана Єгипту і Сирії Саладіна Великого, який хворів на астму, Маймонід перерахував продукти, що сприяють утворенню мокротиння: жирну їжу, гарячі бобові, що обпікає, страви з борошна грубого помелу, важке м’ясо і сир, особливо старий. Він, правда, згадував, що молочні продукти народжують сумбур у голові і краще їх уникати, але про слизоутворюючі властивості молока не йшлося. Інше авторитетне джерело – традиційна китайська медицина, яка іноді пов’язує споживання молочних продуктів з утворенням густого мокротиння, хоча більшість текстів відгукуються про молоко позитивно. І як не повірити знаменитій книзі Бенджаміна Спока «Дитина та догляд за нею», що розійшлася по світу десятками мільйонів екземплярів.
Доктор Спок пише, що молоко може сприяти утворенню мокротиння та збільшувати дискомфорт при інфекції верхніх дихальних шляхів. Це твердження збереглося й у останньому виданні 2011 року. Не дивно, що уявлення про шкоду молока при респіраторних захворюваннях міцно вкоренилося у широкій публіці. 2003 року австралійські дослідники опитали 345 випадкових покупців у Мельбурні. Сто одинадцять людей пили незбиране молоко, 121 — знежирене та 113 — соєве. Відповідно, 46%, 25% та 11% погодилися із твердженням, що молоко сприяє утворенню мокротиння. Крім того, 20%, 8% та 5% вважали, що молоко викликає астму. Педіатри Нової Зеландії запитували 100 батьків пацієнтів, які страждають на хронічну астму, які продукти вони додають або виключають із раціону своїх дітей. Виявилося, що 36% ніколи не коригували дієту, але з тих, хто її змінював саме через астму, 58% уникали молочних продуктів, причому лише 14% робили це за порадою лікарів. Із 330 батьків у США 59% впевнені, що вживання молока збільшує утворення слизу, 22% так не рахують і 20% не мають власного погляду на проблему. При цьому думка батьків не залежала від діагнозу дитини (астма, алергія, кістозний фіброз). Більше того, половина батьків не давала молока своїм хворим дітям, хоча п’ята частина цієї групи не вірила, що воно шкідливе. Тим часом, молоко – основне джерело кальцію для дітей та дорослих, воно містить корисні вітаміни і необхідне для нормального формування кісток та профілактики остеопорозу. У Новозеландському дослідженні, проведеному в 2002 році, 50 хлопчиків і дівчаток від 3 до 13 років, які не отримували молока, виявилися нижчими на зріст і мали знижену мінеральну щільність кісток порівняно з 200 дітьми, які пили молоко. Лише 12% із цих п’ятдесяти приймали препарати кальцію. Ці вчені виявили, що серед дітей, які не пили молока, переломи кісток траплялися частіше, ніж у тисячі дітей, які споживали молочні продукти. Це питання особливо актуальне для юних хворих на респіраторні захворювання, яким доводиться часто приймати кортикостероїди, що викликають витончення кісток. Крім того, молоко – важливе джерело калорій; так, голландські діти 1 – 4 років приблизно п’яту частину енергії отримують із молочних продуктів.
Дітям, хворим на муковісцидоз, молока часто не дають, а їм калорій потрібно більше, ніж здоровим. Сучасна медицина, не схильна сліпо довіряти середньовічним джерелам та традиційним уявленням, зайнялася перевіркою молочного міфу. У 1948 році, всього через 2 роки після виходу книги Спока, каліфорнійський дослідник Р. Муз поцікавився у 200 пацієнтів, чи викликає у них молоко утворення мокротиння у горлі, і чверть відповіли, що викликає. Потім він розділив 647 пацієнтів на групи залежно від добового споживання молока (0-5, 6-9 і більше 10 склянок на тиждень), обстежив їх і не виявив зв’язку між кількістю мокротиння і молока, що випивається, що б не стверджували самі хворі. 1988 року австралійська група обстежила 157 осіб, і у тих, хто пив багато молока, слизу в носі виявилося не більше, ніж у тих, хто утримувався від цього напою. Тоді вчені заразили 60 дорослих добровольців риновірус-2 (цей вірус викликає гостре респіраторне захворювання, що вражає слизову оболонку носа) і спостерігали за ними протягом 10 днів. Майже половина піддослідних вважала, що молочні продукти шкідливі при застуді, тому що від них утворюється слиз і харкотиння і важко дихати.
Однак дослідники не виявили залежності між щоденним споживанням молока та кількістю слизу, що утворюється у верхніх чи нижніх дихальних шляхах. Переконаність піддослідних у згубному вплив молока не підтвердилася. У 2010 році новозеландські дослідники запропонували гіпотезу, яка пояснює, як молоко може вплинути на утворення слизу та мокротиння. Коров’яче молоко містить два варіанти білка бета-казеїну: А1 та А2. Коли білок А1 розщеплюється у кишечнику, утворюється бета-казоморфін-7, який стимулює експресію гена MUC5AC та утворення слизу у залозах товстого кишечника. Але в дихальних шляхах також є залози MUC5AC. Якщо бета-казоморфін-7 потрапить із кишечника в кровотік, він може спровокувати секрецію слизу носа, бронхах та легень. При запальних процесах проникність кишечника збільшується, що сприяє потраплянню молочних білків у кров. Проте вірусна застуда не збільшує кишкову проникність, тому ця гіпотеза видається малоймовірною. Хоча такий механізм може працювати у хворих на муковісцидоз. Хоча об’єктивні дані свідчать, що молоко не впливає на секрецію слизу в органах дихання, багато людей переконані у зворотному, причому посилаються на власний досвід. Вчені розібралися й у цьому феномені.
Ті ж дослідники, які заражали добровольців риновірусом, обстежили 169 дорослих, у тому числі 41% вважали, що з молока утворюється слиз. Спочатку їх розпитували про відчуття, пов’язані з вживанням молока. Випробувані скаржилися на те, що слина і слиз після випитого молока стають дуже густими та рясним, але насправді кількість слизу та мокротиння в носоглотці не збільшилася. Потім випробуваним давали випити 300 мл ароматизованого напою з коров’ячого молока або відмінного від нього за смаком ультрапастеризованого соєвого молока. Випивши це, 39% піддослідних скаржилися на збільшену кількість слизу в роті, мовою і в глотці, 31% стверджували, що їм доводиться багато ковтати, а у 42% слина стала густіша і її важче ковтати. Однак жодної різниці між випившими соєве та коров’яче молоко насправді не було. Вчені припустили, що справа не в фізіологічному ефекті молока, а в його органолептичних властивостях (смак і відчуття в роті), які викликають такий ефект. Молоко – це емульсія, завись жирових крапель у воді. У роті вона поєднується зі слиною, а слина містить муцин, що визначає її в’язкість. Муцини слини діють на молоко, викликаючи агрегацію жирових крапельок, в результаті в’язкість рідини зростає, а людині здається, що її рот забитий чимось щільним. До того ж, коли молоко проковтнуте, в роті ще залишається трохи емульсії. Деякі люди приймають цей процес за утворення слизу, а оскільки швидкість утворення жирових агрегатів та їх розмір агрегатів у різних людей відрізняється, по-різному і їх сприйняття молока як слизоутворювача.
Ще одне можливе пояснення пов’язане з тим, що іони кальцію, що містяться в молоці, опинившись на поверхні слизової оболонки дихальних шляхів, пригнічують гідратацію муцину, збільшуючи в’язкість слизу. Однак малоймовірно, щоб склянка молока так різко збільшила концентрацію кальцію на поверхні дихальних шляхів. Навіть астматикам не варто побоюватися молока Багато астматиків переконані, що їхня хвороба посилюється вживанням алкоголю, молока та молочних продуктів, і намагаються уникати цих продуктів. Респіраторні симптоми також пов’язують із непереносимістю лактози та алергією на молочні білки. Наприкінці ХХ століття вчені з Мельбурна і Окленда (США) незалежно провели подвійне сліпе дослідження, запропонувавши молоко астматикам, які не страждають на алергію на молоко. Половина з них вірила, що молоко за астми шкідливе. Однак напій не викликав у них звуження бронхів.
Співробітники Медичної школи Нью-Йоркського університету перевірили вплив незбираного молока, знежиреного молока та води на функцію легень у 11 астматиків та 10 неастматиків. На параметри повітряного потоку напій не впливає, однак у астматиків, які випили жирне молоко, дифузійна здатність легень знижується протягом трьох годин у середньому на 21%. Дослідники припустили, що на газообмін впливають ліпіди молока, проте виявилося, що споживання 1 г жиру з морозива на кілограм маси тіла не впливає на дифузійну здатність легень як у спокої, так і за фізичного навантаження. Уявлення про те, що молоко сприяє виділенню слизу, живе завдяки суб’єктивним відчуттям, що їх викликає. Багатьом людям, які випили молока, здається, що слина у них у роті стала густішою, і вони пояснюють це виділенням слизу. Проте експериментальних доказів того, що молоко провокує секрецію слизу та мокротиння, немає. І оскільки молоко – важливе джерело калорій, кальцію та вітамінів для дітей, медики повинні, на думку Яна Балфур-Лінна, спростовувати міф про молоко і слиз.